СТВОРЕННЯ ЛЕКАЛ ОДЯГУ МЕТОДОМ НАКОЛЮВАННЯ

Мистецтво створення якісних лекал для розкроювання одягу відноситься до одного з головних секретів будь-якого дизайнера. Існує чимало технологій побудови базових лекал і методик їх моделювання, але можна стверджувати, що жодна з них не гарантує ідеальної посадки на конкретну фігуру. Тому не дивно, що при покупці готової речі виникає бажання скопіювати її шаблони для подальшого використання.

    Зробити це зовсім нескладно, навіть не маючи досвіду в самостійній побудові викрійок. Найпростіше – це розрізати виріб по швах, випрасувати деталі і обвести їх на папері. Однак такий спосіб доцільний лише в тому випадку, коли зразок для копіювання став непридатним. Крім того, поношені речі можуть мати деформації, які зроблять зняті з них шаблони неточними. Спосіб, який пропонується нижче, дозволяє отримати точні лекала деталей без найменшої шкоди для готового зразка, обраного в якості прототипу. 

    Створення лекал – це процес трудомісткий, починаючи від побудови конструкції і закінчуючи її моделюванням. Після цього здійснюється одна або декілька примірок, уточнення лекал та виготовлення зразка майбутньої моделі виробу. 

    Але існує метод наколювання, який надає можливість швидко та докладно відтворювати одяг будь-якої складності та створювати ідентичну копію одягу маючи готовий виріб. Він може бути корисним для відтворення одягу з великою кількістю кривих та дрібних елементів. Даний варіант, полягає у виготовлені викрійки по готовому виробу. Для цього методу необхідно використати спеціальну дошки, на якій розміщуватиметься даний виріб, і буде наколюватись на папір за допомогою шпильок.

      Основою для дошки є матеріал з пробкового дерева (рис. 1). Структура кори коркового дерева являє собою сукупність комірок, герметичних мікрокамер у водовідштовхувальній оболонці, заповнених газоповітряною сумішшю. Така структура робить матеріал дуже легким та пружним, що дозволяє легко його проколювати та закріплювати тканину нерухомо. Побудову викрійки починають з нанесення осей координат Х, У на папері, для зручності подальшого перенесення контурів майбутнього шаблону. Копіювання починають з найбільшої деталі виробу.           

    Якщо вона симетрична, її можна зігнути навпіл. Річ-зразок вирівнюють, при необхідності притискають чим-небудь важким і закріплюють всі базові точки шпильками, встромляючи їх прямо в шов. Потім вздовж лінії шва наколюють шпильки, або роблять проколи голкою, але найкраще використовувати зубчасте коліщатко. При переведенні контурів деталі обов'язково зазначають напрямок нитки основи. 

    Після того як утворилися проколи, їх обводять олівцем (лініями та кривими) і отримують базову викрійку виробу (рис. 2).

  Її обов’язково перевіряють на відповідність основним міркам фігури і на симетрію лівої та правої сторін. У більшості випадків таку викрійку доводиться доопрацьовувати. Так, наприклад, при копіюванні штанів, проблемою є обведення задньої частини штанів, яку неможливо розкласти на площині у всю ширину. В цьому випадку копіювання здійснюють в два прийоми.      Спочатку верхню частину штанів укладають наверх так, щоб один згин проходив точно по кроковому шву, і наколюють контур який утворився. Потім штани перевертають так, щоб задня частина розташовувалася зверху. Поєднують бічний шов з лінією зазначеного бокового шва і наколюють частину тканини, якої бракує у ширині задньої деталі.

       Щоб правильно перенести на викрійку розхили виточок і ширину складок, їх вимірюють безпосередньо на виробі. Потім викрійку розрізають у необхідних місцях розташування складок і розсувають її деталі на два значення виміряної ширини.

       При побудові нагрудної виточки в жіночому одязі викрійку пілочки розрізають від скопійованої мітки (кінця виточки) до найбільш виступаючої точки грудей, яка розташовується на перетині лінії глибини пройми і вертикалі, проведеної від основи шиї. В лекалі виточку роблять на кілька сантиметрів коротшою.